Не знаєш ти, напевно, змінилася я як.
І діло геть не в роках, що линуть наче птах.
Почувши мене знову, не знайдеш ту мене,
За котру теплим літом віддав би майже все.
Не стала значно гірша, а просто вже не та.
Вели доріжки разом, а зараз їх нема.
І не сумуй за нею, вона переросла.
Гнучкіша стала трішки, як на ставку верба.
Як хочеш, можеш крикнуть. Я справді обернусь.
Знайоме ще обличчя, не встиг його забуть.
Але слова простіші, душа вже не нова.
Ця не зачарувала б тебе, як колись та.
Життя не стало тяжчим, щасливішим мабуть.
Але від щастя блекнеш. Так важко осягнуть
Як легко стать пустою, мов небо навесні,
Коли дощу немає і скрізь гудуть пісні.
Пробач, що стала інша, хай буде все як є.
І не суди суворо, це рішення твоє,
І бо не мій то вибір, з тобою по казках
Ходити вічно поряд, старіючи у снах.
