І здорові буває хворіють,
Навіть сильні слабкими стають ,
Як кохання приходить дуріють,
Й ті ,що з розумом поруч ідуть.
І незламні стають вмить крихкими ,
В крижаних тай серця розтають ,
Як же добре побути такими ,
Коли тілом проміння ідуть .
І погані бувають святими ,
Із блакиті в червоную кров,
Бо добром напуває людину ,
Кожне слово в якому любов .
Й одинокі знаходять множини ,
Щастя тілу і щастя душі,
Ті чужі дві серцям половини,
Які з часом навіки свої.
І безсилі стають силачами,
Дуже ніжними навіть черстві,
Спати можуть спокійно ночами,
Ті ,хто завжди кипить у собі.
І священні стають запальними ,
Й кожен іншим стає на землі,
Тихі-тихі нестримно дзвінкими ,
Як кохання спіймали в пітьмі .
