Викупаюсь в росах я ранкових,
Води джерельної нап'юся досхочу,
Наслухаюсь пісень пташок чудових...
Й думками у дитинство полечу .
У ту хатину, що в саду стояла,
Де спокій і блаженство , й тишина...
Бабуся тут привітно зустрічала ,
Від щастя, аж світилася вона.
Долівка вимазана глиною до свята,
І домотканна скатертина на столі.
Душа щаслива , радісна , багата...
Найкраще місце на усій землі!
Тут пахло хлібом , молоком, медами,
Й затишком віяло із кожного кутка.
Тут образи й світлини з рушниками,
Й молитва бабці щира і свята.
А пісня , в свята , як вона звучала!,
Коли дідусь про козаків співав.
І я , маленька , тихо замирала,
Й садок вишневий в шибку заглядав
А мальви , на причілку , біля хати ,
Мов , капелюшки , різних кольорів!
Моє дитинство ... Що ж тобі сказати?
Найкращим ти було ! І більш немає слів.
Саме таким було наше дитинство. Хоч важко жилося людям , але
Було більше тепла , добра , людяності , спілкування. Дякую Вам, п.Ніно за теплі
слова в коментарях.Всього доброго Вам , а основне здоров'ячка міцного.
Душевні рядки 
Гарного дня Вам і натхнення 
