Скільки разів йдучи, ніби, по краю,
Здавалося терпінню є межа,
Але Господь на лиха всі зважав,
І завжди чув оте моє;" Благаю!".
Скільки разів губила в серці віру,
І нарікала:"Господи, прости!"
Він лагодив поламані мости
Чи відчував, що каялась я щиро?
Я просто жінка - щит мій і броня,
То усмішка, а то печаль і сльози,
В душі моїй - то сонячно, то грози.
Ці переміни часто і щодня.
Саме таку створив для чогось Бог,
Для когось я - проблема, комусь щастя,
Але я п'ю в житті своє причастя,
Плачу з поразок і радію з перемог.
Колись піду... Який залишу слід?
Гарний чи ні... Та я одне лиш знаю:
Я просто жінка - серцем відчуваю,
Цей світ належить Богу і мені.
Галина Грицина.
Прекрасні слова.
ДЯКУЮ.
