Не спиться світу і мені.
Чого? І сам не знаю.
Я помандрую у човні,
А там когось спитаю.
Річки, пустелі, океан —
Нема людей навколо,
Лише безкрайній автобан
І я крокую кволо.
На плечі сонечко зійшло
І тінь моя під ногу
Зі мною крок і десь пішло
Із самого порогу.
Сидить і гріє на плечі,
Проміннями гойдає,
Пече думки, як у печі,
Аж в жар мене кидає.
Як першокласницю несу,
Веснянки їй рахую
Навколо світу пронесу
І людям подарую.
І зійде сонях запашний
У небі, як спасіння,
Розвіє ніч і сон смішний,
Розкинувши проміння.
І все цвіте, і все співа,
Йде сонце за весною,
Як голу землю плуг ора,
Одягне все красою.
Дійдуть до краєчку землі,
За обрій ляжуть спати,
А я мандрую у човні,
Щоб сон цей описати.
Олександр Кармишев
09.09.2021