Я бачив зорі - гарні та ясні,
У небі спалахнули, наче вогник.
Тож стало жарко уві сні,
І серце від цієї спеки стогне.
А очі дивляться, їм мало все,
Вони воліють бачити щось більше:
Що доля на шляху нам принесе,
Що там ховається у тиші.
Що буде за хвилину, дві,
Що станеться опісля, потім, далі.
Піди воно під три чорти,
Я хочу взнати всі деталі.
Але вогні лиш миготять вгорі,
Тримаючи секрети при собі.
Вони присплять мене десь на зорі,
І я забуду їх і мої наміри нічні.