Опадає листя на дорогу,
За вікном вже вкотре дощ паде.
А мені,хоча б маленьку змогу,
Тільки щоб побачити тебе.
Заніміє серце,і по скронях
Тихо потече терпка сльоза.
Я відчую знов твої долоні,
І в них буде знов твоя рука.
Тихо в грудях серце защемило,
Щось на думці геть було лихе.
Ти шепнула:"Вибач,розлюбила,
Не жадаю більше я тебе".
Віяв вітер...Тихі,буйні трави
Розганяли ранішню росу.
Ці слова,немов пекуча лава
Наробили в серці хаосу.
Не прийдеш,я знаю,ти до мене,
Не розкажеш про свою любов.
Жовте листя,де-не-де зелене
Пожовтіло під ногами знов.
Стихне буря,тишина настане,
В твоїм серці і в моїй душі.
В моїм серці лід колись розтанув,
Як клялася в вірності мені.
Заніміє серце,немов камінь,
В нім святого вже нема нічо.
Розвивайся,мила,в свому "храмі",
Більш не потривожу я його.
