– Ти до мене прийди,
Коли промінь погасне останній,
І на хвильках води
Засміються сріблясті зірки.
Ми ж, неначе меди,
Станем пити кохання вустами,
Будем я тільки й ти,
Й тепла ніжність твоєї руки.
– Я до тебе прийду,
Коли небо озветься зітханням,
Коли ще не проклю…,
Коли ще не проклюнеться день.
Ми ж зорю не одну –
Зберемо усі зорі й останні,
Котрі нас поведуть
У луги, де немає людей.
– Ти до мене прийди,
Коли птахи зустрінуть світання,
Доторкнувшись крилом
До бентежної в росах краси.
Свого серця тепло
Принеси, най моє теж розтане,
В тихий рай запроси,
Де лиш ми і птахів голоси.
– Я до тебе прийду,
Адже серце не знає вагання,
І по цьому сліду
Будем разом іти до кінця,
Де немає біди,
В океані потонем кохання,
Залишивши сліди
У п'янких росяних чебрецях.
7.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Дай Боже почути! 
