Нещадно ганяє вітер листя
За вікном самотнього дому.
Кружляючи у танці, стелиться
Воно на асфальті мокрому.
Порожня вулиця і сірий день.
Життя-казка,життя-біль...
Кожен ранок-нова мігрень.
І цукор на смак-вже як сіль.
Якже хочеться стати ангелом!
Та поринути у відчинене вікно,
Злетівши так високо-високо
Аби спалахнуло крило.
Заплакавши в останнє,
Крикнути до низу:"Простіть!"
І стрімко пірнути в безодню,
Розбившись там де грішив...