пелюстки крил ліниво
розпливають вібрації повітря
перестиглого
як прокидаються очі
суглоби в судомах
ранку
посілі фантоми птахів
оголених напів_провідників
чистого неба
провіддя
малюють осоки
високо на прорізі вітру
розлив
діагонально до стелі
безхатька
що дивиться
вшир
ширма листків
розписаних кольором осені
й літер затоплених
глузду
це жили
живих
що повільно
примружують
тіло
до
холоду
попередньо
застиглого серця
за вічність зими
що лиш заглянула
у вічко метелика крильця
зайшла без запрошень
приручує вітер на схибу
..а ти лети до кінця..
намагається вибити скло
воно ж нарікає безсмертя
°
