Іще дин день у далечінь побіг,
Вписавши власний слід в бутті людському,
А Україна все ще в боротьбі,
Й допоки ще, не звісно те нікому.
Ця боротьба не на життя – на смерть…
Такою є й була ціна за волю,
Котра для нас на «перше» й на «десерт»,
За неї гинуть українські вої.
Сумна статистика і за останній рік…
Вражають цифри вбитих й тих, що в ранах,
І не важливо: жінка – чоловік,
Бо кожна смерть на совісті тирана.
І хоч життя – невидима ріка,
Де течія своя й свої пороги,
Та чи можливо до смертей звикать,
Коли «вчорашній брат» «узяв на роги».
До фінішу і цей рік добіга…
Вже не молитись хочеться – волати:
Нема й не буде прощі ворогам,
На кожного із них чека розплата.
24.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
