В тени задумчивого сада
В тени задумчивого сада,
Где по обрыву, над рекой,
Ползет зеленая ограда
Кустов акации густой,
Где так жасмин благоухает,
Где ива плачет над водой,—
В прозрачных сумерках мелькает
Твой образ стройный и живой.
Кто ты, шалунья,— я не знаю,
Но милым песням на реке
Я часто издали внимаю
В моем убогом челноке.
Они звенят, звенят и льются
То с детской верой, то с тоской,
И звонким эхом раздаются
За неподвижною рекой.
Но чуть меня ты замечаешь
В густых прибрежных камышах,
Ты вдруг лукаво замолкаешь
И робко прячешься в кустах;
И я, в глуши сосед случайный
И твой случайный враг и друг,
Люблю следить с отрадой тайной
Твой полный грации испуг.
Не долог он: пройдет мгновенье —
И вновь из зелени густой
Твое серебряное пенье
Летит и тонет за рекой
Мелькнет кудрявая головка,
Блеснет лукавый, гордый взор —
И всё поет, поет плутовка,
И песням вторит синий бор.
Стемнело... Зарево заката
Слилось с лазурью голубой,
Туманной дымкой даль объята,
Поднялся месяц над рекой;
Кустов немые очертанья
Стоят как будто в серебре,—
Прощай, — до нового свиданья
И новых песен на заре!..
Семен Надсон, 22 июня 1879
Де в тінях сад на казку схожий ,
І берег до води крутий
Акацій щільна огорожа
Сплела гіллЯм намет густий,
Де так жасмином все пахтить,
Де лист верба в воді полоще
Живий твій образ миготить
Й тендітністю полонить очі .
Хто ти , пустунка, я не знаю
Твої над річкою пісні
я часто слухать припливаю
В моєму вбогому човні.
Вони дзвенять,дзвенять і линуть-
То в них наївність, то туга
Відлуння ллється без упину
По надвечірніх берегах.
Та ледь мене ти помічаєш
У прибережній осоці
Лукаво зразу замовкаєш
Сховавши посмішку в руці .
Сусід глуші, я втіху маю
Побуть отут з тобою вдвох.
І ось таємно споглядаю
Граційний твій переполох.
Та через мить ти знов грайлива
І знов несеться срібний спів
Й луною котиться те диво
Поміж зелених берегів.
Співа,співа пустунка дзвінко,
Лукавий погляд - до води,
Майне між зеленню голівка
І вторять пісні тій сади.
Стемніло. В небосхил багряний
Злилася неба синя вись.
І місяць вийшов із туману -
У води темні задививсь.
Над берегом кущі срібляться,
Включає ніч зірок вогні,
Затихла пісня між акацій-
Я завтра ждатиму в човні!..
Перечитавши теж побачила дівчину.Дякую,що запросили.Є варіанти:
Де так жасмином все пахтить,
Верба де плаче над водою,
В прозорих сутінках-о мить!
Твій тонкий стан попід горою.
...... Міняю пташку на дівчину:
Та ледь мене ти помічаєш
У очеретяних кущах,
Лукаво зразу замовкаєш,
В очах ховаючи свій страх.
...
Повне право автора лишатись з метеликом і осокою.
Дуже гарний твір.І переклад.А от про руку у пташки не сподобалось.Можливо щось із цього візьмете:
Та ледь мене ти помічаєш,
Лукаво (раптово) зразу замовкаєш,
Голівку злякано ховаєш
У очеретяних кущах.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ось бачите , хто такий Надсон. Я познайомилась з його творчістю нещодавно ,і зразу зачарувалась. Ви побачили там пташку , а я - дівчину , мабуть з панського помістя ( 1879 рік). Дякую за емоційне читання.
Там слабке місце, мабуть, в кінці першого куплету - де стан ( я мала на увазі постать) метеликом тріпоче . Це мабуть і навело на думку про пташку. Можете допомогти, якщо бажаєте.
Перечитавши теж побачила дівчину.Дякую,що запросили.Є варіанти:
Дуже гарний твір.І переклад.А от про руку у пташки не сподобалось.Можливо щось із цього візьмете:
Майстерний переклад! 
