Ти самотня... Чи ні..?
На вершині навершя, на краю світів...
Забавляєшся хмарами, що розлягли, пухкокрилі...
Відступили сумні, твої наміри перші, недбалі, пусті,
Що наповнились... дали ті поштовхи силі...
Ти щасливою стала, коли панувала на тлі
Одночасно: зірок, теплих хмар білосніжних, простору ...
І від захвату мала вже інші ти мрії, земні...
Панувала-літала вже ти над землею і морем.
Ти самотня?... Чи ні?..
Мабуть вже підкорила ти світ.
Ти здолала пусте, непідкорне, здавалось, велике.
На вершині - лиш квіт, а твоє ж те життя непросте
Завжди буде потішно-живим, многоликим...