Вони прилетіли на рідне озерце,
В лебідки забилось від радості серце...
А лебідь кружляє , крилом обіймає,
У втомлені очі її заглядає.
До сонця, аж грають на озері хвилі ,
Обоє красиві, схвильовані й милі...
Прибули щасливо на ріднії води,
Бог дав сили крилам і трохи погоди.
Із вітром летіли до рідного краю,
Де тихе озерце їх завжди чекає.
Підтримував лебідь лебідку крилом,
Так добре летілося в парі обом.
І ось рідний берег ! Верба похилилась,
Й на пару вродливу привітно дивилась.
Згадала вона лебедине гніздечко,
Що звили лебеді ось тут , недалечко.
В густім очереті лебідка сиділа,
А лебідь з любов'ю розчісував крила...
І вивели діток пухнастих , красивих,
Любов лебедина, то - справжнє диво!
І знов прилетіли , у парі кружляють,
Розправили крила , у воду пірнають.
Змивають у водах із пір'ячка втому,
Бо довгим політ був до рідного дому.
