Лягає осінь на плече тихенько,
Фарбує пасма кіс у сивину…
У вічність відійшли і тато, й ненька,
А рашка знов затіяла війну.
Як і тоді, в минулому столітті,
«По-братськи» обняла за горло нас,
Ті руки у крові по самі лікті,
В конвульсіях звивається Донбас.
Згубився лік «300-сотим» і «200-сотим»,
Сльозами вмився захід наш і схід,
А Путіну нашіптують сексоти
Переділити навпіл цілий світ.
У бункері сидить він, мов у банці,
Хоча ж і сам себе туди загнав,
А з ним і вірні пси (їх з’їли б пранці),
Хто вмів коліна вміло підгинать.
Знесилилися… Хоче жить сволота,
Й накрадене, бач, залишати жаль.
Імперія для них – це плоть від плоті,
Та зміниться в Расєюшки межа.
29.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
