Дивлюсь на внутріукраїнські війни
І не просить вже хочеться – кричать:
Невже не відчуваєте провини
За те, що шкода декому плеча
Для України, котра ледве дише,
Вона ж на ноги підняла вас всіх.
Над нею дні нависли геть критичні,
Й не рятувать її – найтяжчий гріх.
Мо' ж, досить чубитися між собою? Досить!
Усім і кожному ціну вже склав народ.
Поки що він терпляче усіх просить:
Служіть землі не задля нагород.
Не можуть булаву тримати двоє,
Як неприродно мать дві голови.
Чи ж мало знала Україна воєн
І завмирала від плачу вдови?
Коли ще розум служить вам, панове,
Засвойте головний життя урок
В ім'я загиблих й тих, що гинуть знову,
Зробіть один до одного свій крок,
Щоб стати проти ворога оплотом
І вдарити єдиним кулаком,
Бо ж ворог не змінився ні на йоту,
То ж проти нього станьте вояком!
22.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
