UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Патара: Зло не без роботи - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Микола Серпень, 06.06.2022 - 14:09
Дуже вірно не відділяти героїв тієї малої і нинішньої великої воєн, бо то одна довга як росармія війна з тим же її нікчемним зачинателем. Правдиві і болісні слова...  
Патара відповів на коментар Микола Серпень, 06.06.2022 - 19:00
Війна з московитами іде віки, тому нам треба усвідомити, що їхня ціль — нас знищити усіх і мовних, і язиких.
Яніта Владович, 06.06.2022 - 09:56
Не ставить рука отой лайк  Але ваш вірш залишить слід у моїй душі. Хай спочивають з миром усі, хто так рано пішов з життя через оту "гебешну моль". Яніта Владович, 06.06.2022 - 09:55
Не ставить рука отой лайк Але ваш вірш залишить слід у моїй душі. Хай спочивають з миром усі, хто так рано пішов з життя через оту "гебешну моль". Патара відповів на коментар Яніта Владович, 06.06.2022 - 18:58
Ви знаєте, пані Яніто, під цією інформацією було написано, що за ним навіть немає кому плакати... Я проревла цілий вечір і ось пишу і плачу... Нам ще довго не висихатимуть сльози за нашими загиблими захисниками. А щодо лайка, якби ж він його воскресив... Дякую.
Яніта Владович відповів на коментар Патара, 07.06.2022 - 08:38
Оці слова, що немає кому плакати...Проникли просто у саме серце, ось що вийшло. Кажуть, що «за ним не було кому плакати»… Мовлять, що ні́кому було без нього сивіти, Що ні в кого не вмре душа від страшної втрати, Бо ж один-однісінький був він на цьому світі. Знаєте, яка світла його душа? Як місяць уповні! А наскільки велике серце? Наче безкраї поля! Тому й захищав свою Батьківщину він ревно. Нащо ти, Смерте, так рано до нього прийшла?! Та неправда, що ні́кому буде за ним ридати. А я? А ти? А весь український вільний народ? Та, коли у голос за ним заридає Природа-Мати, Наші з тобою сльози вже не помітить ніхто. Її очі блакитні затягнуться чорно-сірим смутком, І не втримати біль, скільки вітром ти не зітхай. Все почнеться гірким і тужливим грому схлипом. Не спинити, бо страждання полились через край. Коли стихнуть ридання, буде вигляд вона робити, Наче болю більше нема, посміхатиметься живим, Та за «дітками» буде вона ще не раз голосити, Бо не може розвіятись біль, наче звичайний дим. І настане в зажурливім світі така примарна пора: Коли тугу, печаль побачимо у павутинні зморщок, Бо ж змарніла її материнська неймовірна краса, Сили втратила для уявних фальшованих посмішок. Ось тоді і відчуємо справжній біль у її риданнях: Буде голосно квилити, побиватися та стогнати. І від ранку до вечора, з ночі й до самого рання За своїми синами й дочками буде вона причитати. І незчуємось, як посивіє з горя, а навколишній світ Вона вкриє смутком білим та знекровленим горем. То вмирає її безсмертна душа через втрати страшні. Я не впевнена, що колись оживити її знову зможем... Яніта Владович відповів на коментар Патара, 07.06.2022 - 22:11
Так хочеться, аби вже була Перемога. А у смерті закінчився отой її список.
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Дякую. 
