Дякую, Польще, Вітчизно-
Земле святих прабатьків.
Ти не чекала на тризну
Біля старих вітряків.
Ти нам відкрила обійми,
Ти нам дала хліб та сіль.
Горда, велична і вільна
Всіх запросила за стіл.
Вкрила своїм омофором,
І не боялась катів.
Часто молилась з собором
Ради спасіння життів.
Чули вкраїнці твій «Амен»,
Вірили в чудо з чудес.
Дякуєм, Польще, що з нами
Ти під покровом небес.
Я в цю тривожну годину
Тут, в Україні живу.
Кинула ти десь зернину,
Схожу лицем на Литву.
Виріс мій рід аж до неба,
Я ж бо не бачила вас.
Маю відлуння від гербу
Й пам’яті іконостас.
Ми переможемо! Вірю!
Полум’я згасне війни.
Візьму у дар тобі миру,
Стрінемось, стрінемось ми!
Гарно про родичку - Польщу! А що вона родичка, ми відчули, як тільки перетнули границю!))) 
Польща - це непочатий край для дослідження минулого наших предків. Нам написали радянську історію ми знаємо її в спотвореному вигляді.
Патріотично, і переконливо!
