З цим хлопцем незмінюваним як елеатська стріла (1)
хлопцем серед високих трав я не схожий ні в чому
крім часу народження й відбитків пальців
те фото мій батько зробив незадовго до другої перської війни (2)
листя і хмари свідчать що це було в серпні
птахи дзвеніли цикади пахло зерном і достатком
в пониззі ріки що зветься на картах у римлян Гіпаніс (3)
близькість води і гроза спонукали сховатися в греків
неподалік були їхні приморські колонії
довірлива посмішка хлопця не знає він інших тіней
крім тіней від його солом’яного бриля від сосни і від дому
а якщо зарево то тільки зарево заходу
Мій малий мій Ісаак схили голову
то тільки мить болю а потім будеш
ким тільки захочеш – ластівкою, лілією, тванню
Я мушу пролити твою кров мій малий
Щоб ти залишився невинним у літню грозу
назавжди захищений як комаха в бурштині
прекрасний як папороть що вціліла на згарищі храму.
(1) Елеати – послідовники древньогрецької школи, яка існувала з кінця VI до першої половини V століття до нашої ери в місті Елей у Великій Греції (південь Італії). Елейці розробили теоретичні засади учення про буття, його єдність і незмінюваність, як нерозділюваного на частини і не старіючого у часі континууму, даного лише в думках, але не у відчуттях.
(2) Греко-перські війни (500 до н.е. – 449 до н.е.) – війни між Персією і давньогрецькими містами-державами, які відстоювали свою незалежність. Приводом для війни стала допомога війсковими кораблями від Афін і Еретрії (острів Евбей) 500 повсталим проти перського панування грецьким полісам у Малій Азії.
(3) Гіпаніс - ймовірно, Південний Буг
Zbigniew Herbert FOTOGRAFIA
Z tym chłopcem nieruchomym jak strzała Eleaty
chłopcem wśród traw wysokich nie mam nic wspólnego
poza data narodzin linią papilarną
to zdjęcie robił mój ojciec przed drugą wojną perską
z listowia i obłoków wnioskuję że był sierpień
ptaki dzwoniły świerszcze zapach zbóż zapach pełni
w dole rzeka na rzymskich mapach nazwana Hypanis
dział wód i bliski grom doradzał by schronić się u Greków
ich nadmorskie kolonie nie były zbyt daleko
chłopiec uśmiecha się ufnie jedyny cień jaki zna
to cień słomkowego kapelusza cień sosny cień domu
a jeśli łuna to łuna zachodu
mój mały mój Izaaku pochyl głowę
to tylko chwila bólu a potem będziesz
czym tylko chcesz -– jaskółką lilią polną
więc muszę przelać twoją krew mój mały
abyś pozostał niewinny w letniej błyskawicy
już na zawsze bezpieczny jak owad w bursztynie
piękny jak ocalała w węglu katedra paproci
