Індикатор
Лікарня. Ніч. Черговий персонал дрімає,
В палатах пацієнти солодко хроплять.
Аж тут апендицит під ранок поступає –
Дівчина молода, десь років двадцять п’ять.
Хірурги під місцевим взялись оперувати,
Анестезіолог без роботи у кутку сидить.
Але для того, щоб не нудьгувати, він вирішив,
Народ в операційній трохи звеселить.
- Ви ж знаєте, колеги, - промовля повчально,
( А сам колегам весело моргає).
Що кожна жінка, як придивитись пильно,
На очеревині маленькі жовті цятки має.
- Так, так! – Один з хірургів підхопив.
Вони в заміжніх наче індикатори працюють –
Як пані вірна – з часом світлими стають,
Ну, а як зраджує, то поступово всі чорніють.
- До, речі, Настя, ви заміжня чи ще ні?
- Три роки – голосок тремтячий одізвався.
- От зараз ми й подивимось усі,
Чи чоловік ваш в чесну закохався.
Бригада веселиться, добре так!
За ширмою їх пацієнтка, то не бачить.
Анестезіолог вже червоний, як буряк,
Хірурги з сміху майже плачуть.
- Ну що ж, панове, дивимося до пуття,
Всі жовті! Прошу звернуть увагу вашу.
А це що? Чорна! Й друга, й третя!
- Неправда, це лиш було одного разу!
