Хто плюнув в душу матінці землі!,
Яка його годувала, поїла.
Тому нема місця на цій землі!
Бо в нього давно душа очманіла.
Він ніколи не був дитям землі
Не вчив історію рідної мови.
Його нутро зогнило, думки злі,
В байдужому серці нема любові.
Хто плюнув в душу матінці землі!
Той вчинком образив, осквернив Бога.
Він немов розтоптав квіт на стеблі
не пізнає щастя душа убога.
А хто розпалив вогонь війною!
Спалив, хоч один колосок на ріллі.
Заплатить дорогою ціною
І не побачить рід хліба на столі.
Хто знищує матінку природу!
Рубає сад із коріння деревце.
Того грім, блискавиця в негоду
Поб'є сніжницею і втратить лице.
Хто зламав ніжну гілку калини!
В лісі дуба, клена, а чи в тополі.
Того доля заведе в ліщину
Натре він до крові ноги в мозолі.
А хто цілиться із лука в пташку!
Із темних хащів на зайця, косулю.
Тому буде на душі ,так важко
Він сам попаде у капкан, та петлю.
Хто замордував і вбив людину!
пролив кров, забрав у матері дитя.
Він сам для себе вирив могилу
Весь його рід знищить ,отрує життя.
Не рубай калину, а посади!
Шануй все те, що дає земля мати.
Від спраг напоїть краплею води
Озолотить у божій благодаті.
М ЧАЙКІВЧАНКА
"Хто плюнув в душу матінці землі!
