Нарешті ми збудили таки волю,
Про котру нам нагадував Тарас.
Це тут хлібами колосилось поле,
І кров синівська пролилась не раз.
Ця воля проросла у кожнім серці.
Вона – наш позивний і булава,
Допомагає виграти у герці,
Героїв славою безсмертя укрива.
Вона – на півночі, де рани заживляєм,
І там, де вільні Харків і Херсон,
І в Бахмуті, який вогнем палає…
І це є правда – не казки, не сон!
«Отож, тобі звітуємо, Тарасе:
Згодився нам твій заповіт в борні.
Кров українська не дарма лилася,
Знайшли святу ми волю у війні!»
24.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
