Не любов
Одного разу, в синагозі, по молитві,
Рабин звернувся до людей, на весь кагал:
- Народе мій! Я зрозумів, що коється у світі,
Чому не люблять нас слов’яни на загал.
Тому, що ми не вмієм пить горілку,
А, отже, нехай завтра кожний з вас.
З собою принесе хоча б з пів літру,
Ми все змішаємо і вип’є кожен з нас.
Абрам прийшов додому, розповів дружині,
Та вислухала й каже: - Слухай но сюди,
Якщо притягне кожен по пляшині,
То, ти візьми з собою не горілки, а води.
Ви ж, все одно, до купи все зіллєте,
Ніхто і не помітить, що у тебе там.
Абрам потилицю почухав і сміється:
- Ох, ви ж розумниця, мадам!
Наступним ранком всі євреї в синагозі,
По черзі виливають, що принесли у казан.
Хто літру приволік, а хто чекушку був у змозі,
Але набрався скоро повний чан.
Рабин ретельно все росколотив до діла,
Взяв ополоника, тай пробує на смак.
А потім каже, аж в очах сльозинка затремтіла:
- Таки, тепер я зрозумів, чому вони ненавидять нас так.
