Чому ж це трапилось ?
Чому обставини сильніші за бажання,
Навіть за сокровенні, щирі побажання ?
Чому найкращі гинуть на війні?
Чому бариги завжди в стороні?
Чому одні кров проливають,
А інші плоди лиш пожинають ?
Чому обставини сильніші й за кохання ?
І не здійсняться щирі сподівання.
Чому нікчеми правлять бал?
Чому пожарищ відчуваєм жар?
Чому ми чиним так як вимагають?
Чому за нас постійно вибирають?
Чому найкраще в серці в нас вбивають?
Що ж трапилось й чому ?
Чомусь все, все ми спишем на війну.
Часто ж самі її ми породили,
Хіба всі інші цього заслужили ?
Обставини крушать долі людей,
Все блище прірва , у яку штовхають.
Обставини життям вже управляють.
- А ми ?
- Воли ?
Там Ад, немає ж там води.
Обставини двох близьких розлучили,
Обставини могили наплодили.
Обставини зв'язки порвали.
Самі, самі ми в пастку цю ж попали.
Утопія
Не посада прикрашає людину,
Не посада дає владу.
Ви це забули, а скоріш й не знали,
Мов змії повзали, зади лизали.
Людина прикрашає посаду,
Людина над серцем людей має владу.
Ви ж сірі, сірі, сірі,
Сіра речовина не додала ж ума.
Берізки і ті від вас пострадали,
Комусь доходом берізоньки стали.
Сказали російські, всі під пилу,
Не буде берізок в нашім степу.
То розум є?
Одна ж нажива.
В душі весна
Звучить ж красиво.
Фіалки на галявині цвіли,
Рястом рясно ліси цвіли.
Лісів нема, одні пеньки,
Хто владу мав все це й робив
І лише він оцю війну і породив.
Від природи, від живих
Відсторонив, провів межу.
Фіалкова весна?
Кроваво-червона.
Маки, гвоздики - сліди.
Сліди біди.
Розуму нема - війна.
навзаєм
