У сусіда велика хата,
А у дво́рі - іржавий "газон".
А під вікнами - пасіка й м'ята,
На веранді - троянд вазон.
Має він дві корівки й телятко,
І у буді - великий пес.
Гуси, кури і поросятко,
І багато іще чудес.
Чемна й вихована його доня,
Гарний лікар розумник-син,
Тесть розважливий і кремезний -
Тож і порається не один.
Жінку любить і поважає,
Ніби воду ріки комиш.
Тож не сватиться, лиш махає
І всміхається:"Геть, полиш!"
Рано вранці в кирзових чунях
Виганяє він череду,
Посміхається радо сонцю,
Матюкає свою Руду.
Із сусідами він приязний,
Всіх вітає через паркан.
Капловухий, довготелесий,
Він минає сільський майдан.
Носить вдень молоко в торбинці,
З міста дачникам продає,
Наливає повненні кринки,
Завжди здачі передає.
Як приходиш по мед, сметану -
Накладає в баняк із лишком -
Щоб текло те усе по стінках,
Щоб не можна закрити кришку.
Влітку возить із поля сіно,
Губить пасма трави духмяні,
На свята випиває трошки -
Й грає весело на баяні.
І на фронті зробив, як треба,
Відбиваючи наш кордон:
Підірвав на собі гранату,
Щоб не здатись русні в полон.
Честь тобі і уклін, вояче.
Все зробив ти в житті як слід.
Хто в селі колись жив, той бачив -
Що то важить - такий сусід.
Життєво! Гарна присвята сусідові!
