|
Між колись вузловими станціями, полустанками,
Залишилися тільки пустища з напів-танками,
Залишилися вихорі з попелу в чорнім полі,
І над всім - як арома-палички - екс-тополі.
Від кіосків з ремонту одягу і годинників
Залишилися тільки остови на могильниках.
Від містечка із храмом, ринками велелюдними,
Залишилися тільки згарища обезлюднені.
І стоять понад шляхом привиди - та не з косами.
Стоїть дядько у кепці й треніках із полосами,
Стоїть дівчинка із косичками - ранець з книжками.
Стоїть жіночка із баулами і відрижкою.
Стоять двоє дівчат перелякаих із валізками,
Стоїть мати у шубі й кросівочках - із колискою.
Стоять воїни - чорні й втомлені - з автоматами.
Навіть два грабарі із пляшкою і лопатами.
"Коменданта ви тут не бачили?" - хтось питається.
"Доповісти б йому що сталося, получаєтся...
Доложить треба все начальнику - обязатєльно!
Хай би мєри прийняв якісь такі... неотлагатєльні..."
"А що сталося?" - плаче дівчина із валізкою.
А мала із книжками супиться, оком блискає.
А боєць закипає весь, шарпа рацію,
І кляне свинособак й педерацію.
З-за горілих вагонів хтось наближається.
Йде в косусі і джинса́х, озирається.
"Шо товаріщі, чо стоім, шо за манци?"
І зіниці втикає в них наркоманські.
І військовий кров'ю харкає, криє матами,
І військові всі скриплять автоматами.
Розуміють всі - ще мить - нарик ляже.
Але він здіймає руки, та й каже:
"Розумію - вовк тамбовський - товариш.
Але слухай, капітан, ти не шариш!
Ми усі тепер, братва, патріоти,
Ми усі з одного полку і роти.
На незнайдені тіла впадуть роси,
В черепах наших зів'ють гнізда оси,
Крізь кістки наші ростиме одна трава,
І нікого з нас священник не відспіва.
Я один вас проведу крізь тумани,
Крізь розтяжки, блок-пости і кармани,
Я один вас проведу зірваним мостом.
Розрахуємось вже згодом, пото́м."
Може від попелу, може від криги,
Битої цегли, цементу і снігу,
Може від спалахів у небесах -
Біла косуха і біла джинса́.
Тіні лаштуються враз у дорогу,
Сунуть повільно, безладно, не в ногу,
Тіні розмити, прозорі і рвані
Слідом за нариком тануть в тумані.
ID:
978865
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.04.2023 15:28:22
© дата внесення змiн: 26.04.2023 00:35:14
автор: МАКСИМ САЛЬВА
Вкажіть причину вашої скарги
|
