Я не завжди була слухняною, матусю!
Та каюся! Сварити вже не смій.
Мале теля пасла тоді. Бабусі...
Воно ту хустку з'їло, а не міль!
Ти завжди в будні була на роботі,
А я примітила від шафи де ключі...
Американська хустка була... Годі!
Жаль досі того клаптика парчі.
Блискуча, гарна... Мабуть чверть зарплати...
Яскрава, до лиця і до вподоби.
Ой, каюсь мамцю! Знаю, винувата...
Хто в чому, а я в ній пасла худобу!
Я зачиталася казками братів Грім,
Бичок той біля мене ремигав.
Коли побачила я що... Мов вдарив грім
І світ навколо наче чорним став!
Нову хустину, що купила вчора мама!
О,Боженьку! Він справді її з'їв!
Чи в полі не знайшлося більше краму?!
Шнурки з парчі звисали між зубів...
А через тиждень йшли ми на весілля...
В костюмі мама новім, модний крій.
Та от конфуз: "Де хустка на застілля?"
Я відповіла: "З'їла її міль!"
Коли до шафи речі я пакую,
Зринає день той і пожований пучок...
Пробач, матусю! Каюсь і жалкую!
І вдячна Богу що не здох тоді бичок!
Валентина Урода / Дацко 07/12/2016
