Тяжелой, шелковой вуалью опустилась ночь,
И ты, склоняясь тихо на колени,
В молитве к Богу, просишь лишь помочь,
Забыть, убрать из памяти виденья....
Страданья, горести- души натянута струна,
Что навалились черным покрывалом,
И траура души, безмолвья тишина,
Пропали вдруг, смахнулись опахалом.
Молитва ли, глубинные желания души…
Известно все, лишь одному, лишь Богу,
А тихий плачь, стенания в ночи,
Развеет время, тихо понемногу!
Проснешься ты от злого сна,
И станешь яркою звездою,
На небосводе чьем- то за царя,
Ты засияешь царскою звездою!!!
ID:
980551
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 18.04.2023 11:01:41
© дата внесення змiн: 18.04.2023 11:01:41
автор: Young
Вкажіть причину вашої скарги
|