Вона...
Вона любила небо..
Воно відбивалося в її очах, то хмарами, то цілим космосом.
Вітер, який колихав трави у полі і лоскотав її голі ступні.
Ліс у теплий літній день, в якому звучали мелодії з хору пташок.
Сонячне проміння, яке прорізалось крізь листву дерев і відкидало візирунки з тіні.
Дощ, який омивав її лице, поки вона бігла на зустріч, відкидаючи мокрі пасма волосся.
Вона любила малювати квіти, поєднувати кольори, змішувати їх,
добавляти на чистий білий лист кольори, оживляючи його.
Живі квіти збирала в букети, милувалась ними, а потім засушувала, намагалась зберигти їх красу бодай трохи довше.
Годинами сиділа і спостерігала за людьми, їхніми емоціями, почуттями, для одних важливими моментами наповненими радістю, для інших одноманітними моментами з їхнього життя.
