Червона трибуна оббита ганчір’ям,
Старі брехуни поставали в ряди.
На заклик історії клятим повір’ям,
Радянську еповерху приперли сюди.
Під гаслами Слава! Ура! І хай буде!
До неба кидають біленьких птахів,
Раніше парад полюбляли всі люди,
Хто прапор носив, той трояк заробив.
І діти в колони ставали широкі,
З серветок робили несправжні квітки.
І перед трибуною в небо пускали,
Повітряні кулі, великі й малі.
А через годину, як свято скінчилось
І зникли колонки з піснями про мир.
Все майже населення разом напилось
І дух Першотравня ішов до квартир.
Хто мав автотранспорт, ті їхали далі,
В парок, у лісок, під вербу до води.
Під звуки гітари шашлик готували,
Хоч толком його і робить не могли.
І п’яні компанії геть забували,
Для чого те свято по світу летить.
Як люди у рабстві права здобували,
Щоб вам разом з нами було легше жить.
Оттак і живем ми усі і донині,
Не знаємо правди і сутність ідей.
Можливо потрібно мовчання хвилина
І зовсім не треба фальшивих речей.
1.05.22.р. Олександр Степан.
