Травневе сонце землю зігріває
І парк у місті зелень одягнув.
Кульбаби пух навколо пролітає,
Який недавно жовтим цвітом був.
За вітром пахощі бузок дарує,
Яскравий символ миру та весни.
Конвалія дзвіночками чарує,
Немов шепоче-Відпочинь, засни!
Нові алеї в плитці кольоровій,
Ніби веселка між деревами біжить.
Палітра фарб у час ранковий,
Роса на травах ніжно миготить.
А ближче до обіду сміх дитячий,
Додасть у парк ще нові кольори.
Он білий, синій, ще жовтогарячий,
Костюм червоний є у дітвори.
Нові візочки різнокольорові
І мами молоденькі позад них.
Із боку виглядає все чудово,
Якби не хусточки скорботні, що на них.
В очах сльоза і біль тяжкий на серці,
Бо чорний колір завжди є журба.
Як страшно, коли вдови на веселці,
А біля них осиротіла дітвора…
Хай зникнуть ті, що мають фарби чорні,
Хто в своїх душах пекло малював.
І змиє дощ картини рукотворні
І згинуть ті, хто просто убивав.
11.05.23р. Олександр Степан.