Ти моє золото найвищої проби
Ти мої зірки і всі можливі світла
Ти мої ліки від тяжкої хвороби
Ти моя дитина, якої нема
Я часом собі уявляю
Твою присутність у свому житті
Як вечером я тобі казку читаю
Як ти засинаєш на моїй руці
Я б міг полюбити тебе більше всього в житті
Для щастя не потрібно багато
Хіба не достатньо зморшок на мому лиці
Щоб хтось називав мене тато?
А може це збій у світобудові
Я сам випадково потрапив сюди
А може це сон бога живого
Де він всіх нарікає своїми дітьми?
Навіть йому буває самотньо і сумно
Десь існувати у чорній дирі
Так легко кричати у простір безшумно
Так важко тримати усе у собі
