Коли радієш квіточці й дитяті,
І сходу сонця, й нічки таїні,
І день новий для тебе, ніби свято,
І тішать душу солов’їв пісні,
Значить, живеш ти – не толочиш ниву,
Не нудиш світом, бо не є сліпцем,
І почуваєшся таким щасливим,
Адже стаєш життя свого співцем.
Тільки тоді підкориш собі долю,
Бо вона любить впертих, вольових,
Зерном засієш і життєве поле,
Устигни тільки мить оту зловить.
І коли прийде час фінал стрічати,
Переступай упевнено поріг,
Життя перебери в думках спочатку,
Адже немало пройдено, доріг.
Подякуй сонцю – душу воно гріло,
Землі подякуй, де залишив слід,
Літам подякуй, молодим і зрілим,
І Богу, що привів тебе в цей світ!
16.07.2023.
Ганна Верес Демиденко
