Ходить осінь. Гаєм бродить. Допиває сонцеграй. Студеніють трави й води. Роси сяють, мов кораль. Зарубінилась калина, В намистах – горобина. Вітер вигляе з долини, Жовті крила напина. Заглядає всюди осінь – Господиня, хоч куди: Схоче – трави підморозить, Чи наллє дощем води. Ну, хіба ж не чарівниця Справді осінь? – Саме так! То стоїть, немов жар-птиця, То, немов без пір’я птах! 24.09.2023. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 997315 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 29.10.2023 19:02:46 © дата внесення змiн: 29.10.2023 19:03:27 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie