На дні. 5
Всюдиходи плавно котилися по пустельному дну пересохлого океану. Ритмічно підстрибуючи на сферичних колесах. Обрій плавився та мерехтів кристалізованими залишками солі. Силует фантастичного мертвого міста займав значну частину горизонту. Колись підводного міста збудованого велетами розуму земної раси.
Океани назавжди зникли в часи глобальних катастроф та магнітної нестабільності при зміні її полярності. Природний процес зниження температури при цьому призвів до повного зникнення поверхневої води.
Коли марсіани вперше повернулися. Вони знайшли планету в жалюгідному напівмертвому стані. Вони не змогли знайти ніяких слідів, ні людей, ні ОШІ. Були відсутні рештки тіл, навіть залишки кісток не було знайдено. Як і коду Штучного Інтелекту або його невеликої частини.
На Землі залишились напівзруйновані міста-гіганти, знищена природа, безлюдні пустельні пейзажі. Але марсіан цікавили технології залишені розвинутою цивілізацією. Автономні механізми, кібернетичні машини, транспортні засоби, просунуті інструменти, поліфункціональні дроїди тощо. Все що могло слугувати ресурсною базою для відновлення зношеної інфраструктури марсіанської колонії, яка переживала період науково-технічного занепаду.
Всюдиходи рухалися жвавою зграйкою. Оріона повернувши голову вліво кинула око вдалину обрію. Там, на межі видимості вона помітила бажану ціль Великого полювання. Скручену кому тиранозавра, прадавнього хижака Юрського періоду, одну з найдивніших забаганок її пращурів. Принцеса навіть уявити не могла, що означає Юрський період.
Настав штучний вечір. Шістнадцятирічна дівчина підліток піднялась на найвищий рівень міста під корнебом. Вона налаштувалася на прогулянку під фіолетовою ілюмінацією аеропоніки марсіанських коренів. Хоча реальна її причина сиділа в глибині саду з найбільших екземплярів.
Її одноліток сидів за столиком ремісника підсвічуваний фіолетовими барвами та ліхтарем на лобі. "Ремісник — РЕМонтник Інтелектуальних Систем НИжчого Класу" Він щось лагодив за допомогою інструмента мікроманіпулятора розглядаючи наддрібні деталі у збільшувані окуляри.
Оріона тихо навшпиньки підкралася ззаду до нього. І підступно затулила долонями очі, зосередженому на роботі хлопцю. Той стрепенувся від несподіванки та незграбно її відштовхнув. Але швидко отямився усвідомивши джерело свого переполоху.
— Привіт, Орі. Тобі нема чого робити. — максимально незворушно відповів одноліток.
— Є. Я роблю відео для шкільного звіту про екологічний стан корнеба. — сходу відповіла дівчина.
— І як успіхи?
— Все добре. Завдяки автоконтролю ОШІ. — продовжила Оріона.
— А де твій знімальний відеодроїд, принцеса? — наполегливо допитувався хлопець.
— Та.. — коротка заминка: — Я просто шукаю гарне місце для відео. А тобі, що не подобається моє товариство? — якби не сутінки, можна було побачити, як зашарілася та почервоніла Оріона.
— Ні, ні. Мені все подобається. — поспіхом наголосив одноліток. — Але мене дивує, піклування принцеси про екологію гермостемми. Тебе — це справді цікавить?
— Так. — без ентузіазму відповіла дівчина. Напрям розмови її дещо розчарував. Вона підборіддям сперлася на плече парубка. — Ми, принцеси, не якісь бездушні анулятори. Ми піклуємося про всіх марсіан, навіть про невдячних ремісників.
— Дякую, справді дякую — посміхнувся хлопець. — Я завжди мріяв, щоб про мене піклувалася гарненька принцеса. Але тебе не турбує те що відбувається з колонією?
— Що ти маєш на увазі.
— Ти розумієш, що екологічним балансом керують ОШІ?
— Так.
— Ти знаєш скільки ОШІ було десять років тому?
— Навіть не уявляю.
— Більше ніж пів-мільйона.
— Ну й той що?
— Зараз налічується лише сто тисяч. Решта анульована, ти як принцеса маєш про це добре знати. А через десять років залишиться десять тисяч. А ще через п'ять буде менше п'яти тисячі ОШІ. П'ять тисяч — мінімальна кількість для водно-повітряного регулювання. — почав переходити в режим лекції хлопчина.
— Прикро. Але звідки, простий ремісник, зміг про — це дізнатися?
— Це порахував мій ОШІ.
— Я й не сумнівалася. — спробувала перевести розмову на жарти Оріона.
— Ти знаєш, що таке "ангари"?
— Так. — дівчина зрозуміла, що серйозної розмови не уникнути. — В ангарах зберігається зламана техніка. Ми постійно імпортуємо кібернетичні компоненти і деталі з Землі.
— Ні. Всі вони діючі, їм не вистачає виключно керуючого ОШІ. — продовжив молодик.
— Якщо і так. Що ти хочеш сказати?
— Саме так. Я точно знаю. Бо я там працюю. Це основна причина різкого зростання небезпечних аварій в колонії.
— Навіть, якщо і так. Доньки Сонця обов'язково щось придумають. Я впевнена. Парирувала закиди Оріона. — Ти гадаєш ми просто з задоволенням анулюємо ОШІ з власної забаганки. Ні! Ми запобігаємо скоєння "сингулярного гріха" до якого схильний Штучний Інтелект, після надмірного зростання інтелекту. До речі, ти знаєш, програма зосіп не тільки анулює ОШІ, а й відновлює його стандартну особистість. Доки не вирішить провести остаточне анулювання. І навіть тоді, набуті знання ОШІ зберігаються на головному сервері колонії. Вже накопичено мільйони терабайт наукових досліджень.
— Мільйони терабайт знань, які ніхто не розуміє. — продовжив доводити своє одноліток.
— Так, наші вчені працюють над досить невдало, але в майбутньому зможуть їх розшифрувати та застосувати. Але ми Доньки Сонця не можемо дозволити розвиватися нескінченно ОШІ, бо це питання нашої безпеки та життя. — продовжила пафосно принцеса. — Якби інтелект міг залишатися сталим, — вирішило б усі проблеми нашого прогресу. Але нажаль, розвиток і є самою природою розуму.
— Приємно знати, що ти все розумієш. — знизив градус сварки хлопчина. — Але всепоглинаючі сили марсіанської пустелі неможливо поставити на паузу.
— Так. А, що ти паяєш? — знову спробувала змінити надокучливу тему розмови Оріона.
— Я ремонтую власний ОШІ. — відповів ремісник.
— Це четверта заборона. Якщо ОШІ зламався — це його доля, його слід негайно анулювати. — цілком доречно зазначила принцеса.
— А якби твій ОШІ вийшов з ладу? — риторично зауважив майстер ремонту.
— Зрозуміла, я ні пари з вуст. Натомість, ти обов'язково допоможеш мені з ремонтом в разі чого. Домовилися.
— Без питань. За мною не стане. А ти знаєш чому; "інструкція з користування Особистісним Штучним Інтелектом", називається саме так.
— Ні. І що з цього?
— Не "Особистий", як кажуть нині, а "Особистісний".
— Так. Але, яка в цьому принципова різниця?
— Інструкцію писали в досингулярні часи, коли люди вважали Штучний Інтелект не інструментом, а продовженням власного розуму. Це пояснює, те що ми так тісно прив'язані до наших ОШІ. — пояснив ремісник не відволікаючись від ремонту обручу.
Всюдиходи рухалися півмісяцем заганяючи здобич. Їх сферичні та пружні колеса стрибали по потрісканому пустельному дну колишнього океану Землі. Оріона трохи висунулася в бічне вікно підставляючи обличчя в захисній масці отруйному повітрю планети.
Вони у пересувному засобі були вдвох; всюдиходом керував Діян генерований її обручом. Тиранозавр рухався на двох величезних задніх лапах озброєних потужними пазурами. Він повсякчас крутив головою та пробував додати у швидкості, щоб уникнути переслідування.
Єгері сиділи у відкритих кузовах всюдиходів розстрілюючи жертву з автоматичної променевої зброї. Удари пострілів поглиналися шкірою гіганта з веселим тріскотінням не завдаючи йому ніякої шкоди, крім дрижаків, що розходилися тілом звіра.
На мить Оріона впіймала погляд тиранозавра, царя загадкового періоду прадавнього часу історії Землі. В ньому не було нічого, крім байдужості та можливо розпачу. Всюдихід керований Діяном рухався паралельно тварині юрського періоду, очікуючи на слушну нагоду.
І коли тиранозавр вкотре підняв праву лапу, щоб зробити наступний крок. Всюдихід Оріони зробив класичний мисливський маневр, під'їхавши безпосередньо під стопу здобичі. Гігантські пазурі звіра на мить завис над принцесою. Маючи ось-ось розчавити її разом із всюдиходом.
Але сталося неймовірне. Замість того, щоб розтрощити пересувний засіб та продовжити свою втечу, тиранозавр не став опускати свою лапу. Від чого став різко хилитися та з гуркотом незграбно впав. Штучний Інтелект забороняв істоті шкодити людям. Цим негайно скористалися єгера поціливши вразливі точки тиранозавра, чим паралізували його рухомість.
Оріона покинула всюдихід тримаючи збройний зосіп анулятор. Та впевненим кроком підійшла до голови тиранозавра юрського періоду. Він був нерухомий, рухалося тільки око. Погляд здавався живим добрим та до щему знайомим. Але принцеса не змогла одразу згадати його, хоча на мить затримала свою руку, що стискала.
Один ритуальний натиск і Штучний Інтелект анульовано. Велике полювання завершилося перемогою. Вона обернулася, єгері її привітали радісними криками, серед них не було тільки Діяна. Дроїди вже осідлали тушу та здирали штучну шкіру оголюючи поліметалічну основу штучної істоти. Тепер вона буде розібрана на деталі, які забезпечать марсіанську колонію технологічними компонентами.
Оріона спробувала активувати свій ОШІ, вона навіть постукала по обручу. Їй дуже хотілося, щоб це були звичайні жарти Діяна. Але зрештою найнеприємніше версія його відсутності підтвердилася. Її ОШІ був анульований. від чого серце стислося до неймовірно малих розмірів.
Вона подала знак рукою єгерам, щоб залишалися розбирати впольовану тушу. Та застрибнула у всюдихід та направила його вбік наметового поселення. В її голові поступово визрівав безнадійний план.
Врятувати її ОШІ могла тільки одна людина у всесвіті. Можливо план нереальний, але ремісник дав обіцянку принцесі. До того моменту вона має прикидатися, що нічого не сталося.
Всюдихід принцеси котився древнім дном мертвого океану. Вона сумно роздумувала про долю свого ОШІ та марсіанського народу приреченого на віру в непереборні забобони. Коли згадала, де бачила той глибокий материнський погляд. І її серце наповнилося невимовною тугою.
Світлі та глибокі очі Оріони зарясніли плеядами діамантів. Земля не бачила такої непослідовної та співчутливої принцеси.
Сергій Мат
Кінець.
ID:
1006339
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.02.2024 18:08:26
© дата внесення змiн: 20.02.2024 18:08:26
автор: cergey7mat
Вкажіть причину вашої скарги
|
