В Синельникове в квітні був приліт.
Москва йому передала привіт –
Ракетний, з гулом, із вогнем і кров’ю.
На цілях запис виклала: « З любов’ю!»
Поруйнувала понад тридцять хат –
Лягли, мов трави скошені у ряд.
Якби ж лиш це? Життя людські скосила.
Яка вела її до цього сила?
Нечиста! Чиста люд не убиває,
Невинних до хреста не прибиває!
Вона ж з родини чотирьох взяла…
Нутро її – мішок пихи і зла.
Ні краплі в ньому мудрості й добра.
Померла мама, бабця, брат, сестра
У хлопчика, якому тільки шість.
Як донести йому про смерті вість,
Коли і сам за крок був до небес?
Та (слава медикам) ожив, воскрес.
А тато рік тому – у вічні сни…
Застигли сльози на очах весни.
І зажурилися верба й калина.
Вдяглася у жалібну сукню днина.
Ще доки Україні московит
Шатром війни темнитиме овид?
