* * *
Пізня осінь любов приколисує,
Серце просить: «Чекай, стихну я».
Знов життя сторінки переписує,
Може, й зглянеться доля моя.
Скроні інеєм злегка сполохані,
Поміркований дум часоплин.
Не призначений вік для закоханих,
Хоч би там був нектар чи полин.
Ще душа ніжно в душу залюблена,
Завесніли теплом почуття,
Ще остання любов не пригублена
Словом тішиться, мовби дитя.
Ще думки у польоті стрічаються,
Хай плетуть візерунки, молю.
Не спіши, осінь, я призвичаюся,
А вже потім кохання присплю.
