|
Я так берігся, вирушивши в путь,
Дрібницю кожну заховав надійно,
І мріяв, що скарби не пропадуть
Через оману, чи від рук злодійних.
Перлина всіх коштовностей моїх!
Ти з радості стаєш пекучим болем -
Моя коштовність з кращих, дорогих,
Дістанешся комусь, мені на горе...
Так, є у мене схованка одна,
Ти в ній живеш, і там тебе немає -
Це моє серце, де любов жива,
Та як в нім зберегти тебе, не знаю.
Страшуся, що чарівний злодій вкраде
Перлину мого серця і розраду.
20.06.2022
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - картина Едварда Мунка "Ревнощі", 1895
How careful was I when I took my way,
Each trifle under truest bars to thrust,
That to my use it might unused stay
From hands of falsehood, in sure wards of trust!
But thou, to whom my jewels trifles are,
Most worthy comfort, now my greatest grief,
Thou best of dearest, and mine only care,
Art left the prey of every vulgar thief.
Thee have I not locked up in any chest,
Save where thou art not, though I feel thou art,
Within the gentle closure of my breast,
From whence at pleasure thou mayst come and part;
And even thence thou wilt be stol’n I fear,
For truth proves thievish for a prize so dear.
William Shakespeare
Переклади Дмитра Паламарчука і Олександра Виженка:
Старанно я, готуючись в дорогу,
Майно своє ховаю під замки,
Щоб гість незваний до набутку мого
Пожадливої не простяг руки.
А ти — джерело муки і відради,
Найбільша цінносте мого життя,
Перед якою й золото — сміття,
Тебе хто-будь, побачивши, украде.
Куди ж мені сховать тебе? Хіба що
В єдиний сховок — до моїх грудей,
Щоб не наважився з лихих людей
Привласнити мій скарб якийсь ледащо,
Та скарбу цього не сховать ніде, —
Його і в серці злодій віднайде.
Дмитро Паламарчук
Йдучи у путь, дім замикаю свій,
А з ним скарби за сімома замками,
Щоб надбане пожадливий крадій
Не захопив нечистими руками.
О втішнику! О джерело плачів!
Перед тобою все моє - дрібниця.
Чи є ловець, який би не схотів
На тебе, на брильянт мій, спокуситься?
Тебе замкнути? Ні! Сто тисяч - ні! -
Хоч ти живеш у храмі мого серця.
Як ти зі мною - солодко мені!
Піти бажаєш? Що ж - відкриті дверці.
Такий сяйний ти, - аж боюсь наврочить!, -
Що навіть чесний зважиться на злочин.
Олександр Виженко
ID:
1031441
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 24.01.2025 19:28:21
© дата внесення змiн: 24.01.2025 19:43:09
автор: Тетяна Даніленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
