Природа підкоряється лише тому, хто сам
підпорядковується їй. Френсіс Бекон.
Йду зачарована і слухаю веснУ
Вона вступить в свої права зуміла.
Під стоголосий гомін після сну -
Невидиме єднання, якась сила...
Бо є у просторі протягнута струна:
ТонкА, чуттєва у звучанні дружна,
Природа тужить - музика сумна,
Якось шкребе за душу й так сутужно...
Як защебече на гіллі пташина.
Відразу вловлюєш мелодію завзяту.
Тут виростають крила соколині,
І так нестримно хочеться літати!
Природа в смутку, як нема дощу,
Коли зів'яле листя просить пити.
Води нап' ється тільки досхочу, -
Вдихаєш пахощі й таке бажання жити!
Весна... Радіємо, коли садок квітує,
В душі піднесення і хочеться співати.
Зв'язок невидимий усе-таки існує
Природа для людини, ніби мати.
Вона потішить нас, зігріє, нагодує
І може колискову заспівати.
Єднання тут невидиме існує,
Давайте будемо Природу шанувати!
Чудова поезія! Прекрасні слова сповнені любов'ю до весни! Її квітучисть надихає поетів і не сховати почуттів, душевних секретів. Сприймати,бачити ,то ж насолода,нас надихає до життя природа! І ми у ній, як квіти у суцвітті, втійшаймося, неначе малі діти! Якби ж ще й миру, щоби всьому у світі порадіти!Красиво! Мелодійно! Дякую!
Дякую, за віршовані слова
Єднає природа красою...
В свої володіння йде весна
Неперевершена собою.
Море Вам настрою та щасливих миттєвостей, шановна Галочко!
Щиро дякую п. Василю. Весна надихнула до роздумів, адже так багато праці вклала у вихованні дітей з любов'ю ставитись до природи і оберігати її. Дуже рада що завітали.