Бридкі думки забруднені сміттям,
А поряд вже немає порятунку.
І це усе назвали ми життям,
Можливо, навіть вищого ґатунку.
“Бридкі” слова “забруднені” людьми,
Потоптані, як щось чуже продажне.
І нині склалось так, що ми не ми,
А дні не дні – все чорне і нещасне.
Бридке усе, але усе ніде,
Нема нічого, бо давно згубили.
І в бруді, як завжди, життя пройде,
Красу якого ми самі убили.
