Ти плачеш, ти смієшся, ти кричиш,
Ненавидиш і любиш водночас,
Шукаєш щось, кудись в думках летиш,
Не помічаєш втрачений свій час.
Загублена і увесь день сумна,
Втікаєш від турботливих зітхань.
Говориш – та душа твоя німа
Від невідомих нам усім страждань.
Ідеш, не залишаючи свій слід,
Зникаєш і з’являєшся ти знов.
В очах не вогник – а холодний лід,
А в серці недолюблена любов.
