Зараз не час для пафосних тирад,
Не зупинився ти в пересторозі.
Опам*ятайся, мегаполіс-град,
У мить, коли біда вже на порозі!
Не чувший слів Господніх із небес,
Не знаючий пробачень і докорів,
Докорів совісті - сьогодні несеш хрест,
Йдеш по сліду Содому і Гоморри.
Ще до кінця ти все не зрозумів,
Тобі ще мало, ти не зупинився,
Ти ще весь світ загарбать не успів?
Спинись! Поки у тьмі не розчинився!
Спинись, одумайсь - твій останній шанс!
Не затівай афери протиправні.
Тобі, як Лоту, Бог дає ше час,
Затим відкриє в Пекло чорні ставні.
Поки їдкий той дим тебе не з*їв
За ненажерність і імперські плани,
Що віру, ти, святу собі хотів
Присвоїти й одіти у кайдани.
Спинися, поки градуси жари
Не розігріли втікнувші рентгени,
Спинися, в ім*я тої дітвори,
Що задихається отрутою в легенях.
Спинися, і жени від себе геть -
За кого терпиш ядовиті болі,
Хто, як Содом з Гоморрою, на смерть
Прирік тебе, нещасний мегаполіс!
Пане (...) (на жаль, поки не дожився честі називати Вас по імені), після Вашого вірша тільки одне місто в мене на думці. А написано, як говорилось нижче, справді сильно
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш піднімає масу питань, які треба вирішувати вже зараз.Ви,Ігоре,кожного разу мене дивуєте виваженністю думки і гостротою та сучасністю теми вірша. Дуже рада знову Вас бачити на сайті.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
