І знову дощ...Він приховає сльози...
І знову дощ...Загоїть рани...
А по щоці ідуть морози,
Здавалось, й плакати ще рано...
І ось зупинка...Ти уходиш...
Сльоза...Сльоза..Прощатись час...
У мокрий потяг ти заходиш,
Який ось-ось розлучить нас..
Стою...Не холодно й не жарко,
І дощ уже не помічаю...
Хоча і знаю - змокла палко,
Холодне й вогке відчуваю...
І дощ, не дощ,- уже всерівно,
Лише в очах потягу край...
Цей день згадатимемо вірно,
Ці сльози неба відчувай...
