У серці не зів"яне та весна… ( співавторство з NINEL )
Дякую співавторові Ніні, яка надала тему, ідею та образи для написання цього вірша. Хто захоче написати їй коментар, ось її адреса:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234226
---------------------------------------------------------------------------
Вмиває сніг скло лобове до блиску.
Завії розгулялись на шляху.
Знов спогади нанизую на нитку...
Не зрадь мене, надіє, так прошу!
Твій образ притуляю я до серця,
І мається в очах ота весна...
Хоч виплакане сліз мале озерце,
Та мрія моя чиста, осяйна.
Спіткнулись ми з тобою об каміння.
І рушився між нами цілий світ.
Та в серці десь ховається сумління:
Чому ж мовчиш ти, любий, стільки літ?
Земля укрита пелюстками квітів.
Це яблунь цвіт розкидала зима.
Та спогади заставлять ще боліти,
Бо в серці не зів"яла та весна.
Ти розкажи, мій соколе, як жити?
Чому думки не йдуть у забуття?
Чи зможу я весні одна радіти?
Та, може, вже спізнилось каяття?..
А, може, так: що не відбувається, то все до кращого?
