В дитинстві я був мрійником, звичайним і спокійним мрійником. Я мало що пам’ятаю з дитинства, та все ж точно не думав,що стану геєм. Гей. Звучить як вирок, як якийсь діагноз,явне відхилення від норми. Можливо й так,а можливо й ні. В нашому суспільстві чимало аномалій, то це питання досить спірне. Про що ж я мріяв? Та мрій було багато. Як і всі діти я хотів швидше стати дорослим, бути вільним, робити все що захочу. Я уявляв що буду багатеньким буратіно з гарною жінкою і прекрасними дітьми житимемо десь за кордоном. Я успішний банкір. Директор банку-моя мрія. Хоча трохи нав’язана. Одного разу бабуся мене привітала з днем народження і добавила,щоб я став діректором . От я й подумав, що не погано було б стати директором. Діректором банку. Отже,мета була-стати тим високопоставленим діректором.
Та все склалося по-іншому. Мені зараз 20. Чи стану я тим омріяним директором чи ні, це вже не важливо. Більше хвилює орієнтація. Точніше хвилювала. Зараз я вже повністю звик до себе іншого,сам не знаючи чи добре це,чи погано. Взагалі я до цього відношусь по-філософському – головне що я був щасливий. Незважаючи на затяжні відносини з двома дівчатами, я все ж пішов по тій стежці.
"по-філософському – головне що я був щасливий"
