Розмахом повік - ти прокинешся, і очі, кольору перламутрового диму, втягнуться у світ. Ти глибоко заглянеш у цей світ, що міститься за прозорим склом старого вікна, який ніколи не відкривається...І вмить, зіниці твого ока починають зменшуватися...І тунель глибокої душі тоншає і вмить - закривається...Ти не бачиш...Ти більш ніколи не відчуєш холодне скло старого вікна, погляд світу... Невже ти спиш?...
