Коли небо кольору стиглих чорниць, а зірки пахнуть медом , смугастий кіт у капелюсі любить походжати дахами заспаних будинків. Він заглядає у вікна і дивиться на сплячих дітей, він бачить їхні кольорові сни і вчить дітей літати. Насправді вони вміють, але лише у сні і лише зі смугастим котом в капелюсі. Хмарки виглядають немов солодка вата, а дерева ростуть догори дригом і звисають на небо величезними сталактитами. «Ага! Ось іще один вилетів .» - втішається смугастий кіт у капелюсі. Ходімо, понадкушуємо хмарки і летімо до зірок, а може й справді вони не лише пахнуть медом, але й на смак не гірші.
І зграя дітей відлітає у край де серед медових зірок тече молочний шлях. Але постривайте… когось не вистачає.
- Діти, на апельсин-мандарин розрахуйсь!
- Апельсин! Мандарин! Апельсин! Мандарин! Апельсин! Мандарин! Апельсин!
Однієї мандаринки не вистачає.
І смугастий кіт у капелюсі бере свою чарівну парасольку з бедриками і йде шукати того хто не спить.
**
Коли небо безжально дивиться на тебе мільйонами холодних очей, а нічний зимовий асфальт обпікає босі ноги, тоді маленька дівчинка найбільше хоче опинитися в теплому ліжечку і щоби мама ніжно сказала їй «Добраніч» і побажала гарних снів.
- Агов, Мандаринко, чому не спиш?
-Я не мандаринка, я Катя. – здивовано відповіла дівчинка дивлячись на кота.
- Ні, мандаринка. Що ти тут робиш? Ніч надворі, а ти взимку на вулиці в самій піжамі, замерзнеш ще.
- Вигнали мене з дому, може зранку пустять. Постривай-но, коти не розмовляють… Чи я вже сплю?
- дивлячись що вважати сном. – загадково посміхнувся кіт. – але не гаятимемо час на пусті балачки і ходімо.
- Куди? – ще більше здивувалася дівчинка. Мало того що цей підозрілий кіт розмовляє, то він ще й запрошує кудись.
Незакінчено 6.01.2012
