Веде стежина через поле,
Веде стежина крізь життя
Бо тут моя розквітла доля,
Бо тут пройшло моє життя.
Ось тут я сіяла, орала,
Ось тут ходила я колись.
Любила, вірила, кохала,
Злітала мріями у вись.
А небо синіми очима
Мені всміхалось з висоти.
Роки прожиті за плечима,
Весняне поле, я і ти.
В синім тумані гаснуть зорі,
В синім тумані льон цвіте
І спозаранку синє море,
А над ним сонце золоте.
Нехай стоптались мої ноги,
Нехай в душі гірчить полин,
Ведуть мене туди дороги
Де синє поле, синій дим.
І щастя більшого не треба
Бо так записано мені.
Над головою синє небо
І ця стежина вдалині.
