В небі котяться зірки в предковічність дужу,
Віки зболені в віках, падають у душу.
Плачуть доли і луги, випили цикуту.
За які ж іще гріхи нести нам спокуту?
Повилазили з нори звірі знахаблілі.
З крові тішаться тхори в тілі імлілім .
Деж ти Боже забаривсь, серед дня смеркає.
Світ в печалі зупинивсь, а тебе немає.
Гей козаче потерпи, доля виглядає.
Кінь стоїть біля воріт, нічка вже минає.
Ангел небо прихилив, розпалив лампадку,
Путь - дорогу розстелив рушниками кладку.
Промінь сонячний згори, опалив серпанок.
Вже Майдани в кольорах оживили ранок.
Вічні теми. Добро, виваженість, пробачення, смирення звичайно перемагають зло, але на шляху до цього ой як багато добра гине. Агресію не переможеш смиренням, бо інакше рабство, а воно ще більший гріх ніж винищення зла будь-якою ціною.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вічні теми. Добро, виваженість, пробачення, смирення звичайно перемагають зло, але на шляху до цього ой як багато добра гине. Агресію не переможеш смиренням, бо інакше рабство, а воно ще більший гріх ніж винищення зла будь-якою ціною.
