Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви...
Чом ви лінчуєте сон
та поміж нами – украй нерозумними –
чужості сієте клон?
Може, тому що ніяк не нагріємо
місця свого у житті,
тóму, що нам зі святими і грішними
випало в човні пливти?
Може, тому що рабів нерішучими
робить нужденне життя?
Чи, мо', тому що з успішними учнями
бореться нице сміття?
...Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви
крають кохані серця...
Сумніви злії, не будьте безумними –
душі жадають вінця!
Сумніви наші вже стали нестерпними –
в серці невимовний біль.
Плинуть роки неспокійними серпнями,
плаче омріяна ціль.
21.08.2014
Цілком згодна з Вами,Олексо! Сумнівам не місце у нашому житті! Неперевершений вірш!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумніви бувають в основному: а) від незнання; б) від нерішучості... Перші рухають прогресом, другі - гальмують його... Світ дуальний - боротьба протилежностей!
Так, сумніви створюють нам чимало проблем... Бути беззастережним небезпечно, але постійно вагатися - ще небезпечніше. Тому, хай ліричні герої женуть від себе сумніви якнайдалі! Гарний і мудрий вірш про важливе!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Таню! І дякую за візит! 
Гарний і мудрий вірш про важливе! 
Можу підтвердити документально, Наталочко! 
